подорожі в часі

Ось так кілька фраз здатні зробити людину щасливою...всього кілька фраз, а іноді і кілька слів...Ось так просто..І дякую Тобі, що ти робиш мене щасливою...всього кількома словами...

Я зрозуміла просту істину...Я його не люблю...Не люблю...я готова його любити. От просто готова і все, а от чи я буду його любити чи ні - то вже залежить від того, впустить він мене в своє життя чи ні...Якщо впустить, відчинить двері - я віддам йому свою Любов, чисту і без усілякої меркантильності...Ні - він нічого не втратить, бо нічого не має...А я й далі залишуся зі своєю Любовю наодинці. Ось так...І насправді це не погано і не добре, це просто можливість іншого життя, і скористається він ціїєю можливістю чи ні - звичайний життєвий вибір...
Життя навчило мене не віддавати Любов завчасно, ніби в кредит. Її слід віддавати тільки тоді, коли точно впевнена в тому, що твою Любов приймуть і віддадуть взамін свою, і ніхто нічого не втратить, а просто в світі на стане на дві щасливі людини більше...


Запалить чи не запалить моє серце???

мене бачать такою якою я є...а якою я є не знаю навіть я сама...а зараз сумно...від того усвідомлення своєї безорадності...от і все...боляче...

От так, блін все життя! тільки ти починаєш радіти, що в тебе нарешті біла смуга, тільки-но почсинаєш тішитись життю і посміхатись перехожим - і тут...ЄБЛИСЬ! і всьо, піздєц...все похєрино і ти знов в задниці! І знов навколо всьо сіре і світло в кінці тунелю знову виявилося потягом який наближається, і життя знову гімно...І ти сидиш над тим всім розбитим коритом і думаєш: Ну Господи, йоб тваю мать, ну за що знову??????? 

Ото прийшла додому і думаю: якось дивно побудований світ...навколо крутиться купа цікавих, нестандартних, з широким кругозором і.......непотрібних людей! Вони всі крутяться довколо, пропонують свою дружбу, плече опори, руку помочі, а іноді й серце...але ж вони не потрібні мені! А ті які потрібні шляються фіг-зна де, роблять фіг-зна що і навіть не здогадуються наскільки життєвонеобхідними вони є для мене...а сказати їм про це не дозволяє клята гордість.... а змовчати не дає серце... і врезультаті виходиь дуже голосний, емоційний і могутній крик...всередину...
і як з тим бути???!!! 

Вибір - найскладніша частина життя людина. А найсмішніше те, що ми робимо його щоденно, багато разів на день. А потім шкодуємо...за втраченими можливостями. Робити вибір - з одного боку цк свобода, можливість відповідати за свої вчинки, з іношого ж боку - постійний тягар, сумнів, вагання....

Вибір доводиться робити всім, іноді складніший, іноді простіший. То це відрізняє нас від тварин?????? 

І от я знову повернулася до щоденника...питання "чому?" крутиться у мене в голові з тих пір, коли я зайшла на цей сайт, і досі не знаю відповіді...можливо просто брак часу і потреби не давав мені писати тут...недостатня мотивація...а тепер і час знаходиться, і потреба наявна...зрештою, потім і самі почитати цікаво))))

 Кажуть життя сіре, довге і до...ну словом ясно до чого....

От моє життя також таким було...спочатку...але потім мені якось захотілося весни...

і я намалювала собі пупянок...а потім я в нього поврила і він розцвів. І запах ніжно-пянким ароматом...а коли комусь раптом захотілося зими і він намалював за вікном сніг, то я зігріла той цвіт і не дала йому завянути...і тепер він вірно і віддано цвіте в мому серці...і  тому в зі мною тепер завжди весна...навіть коли хтось малює дощ....

 

Воно приходить так само не ждано, як і йде...але коли приходть,
здається, що сонце світить так яскраво-яскраво,
Навіть якщо на дворі падає дощ...
Життя здається таким простим і легким,
Здається, що ти можеш пережити все,
Бо воно нікуди від тебе не подінеться...
І тільки мрієш, щоб так було завжди...
Обережно носиш його в руках і боїшся тільки одного - 
Аби не розбити...
Але важливо не не розбити, а зберегти осколок щастя в серці, тоді воно завжди буде з тобою
Питаєш: що таке Щастя? безглуздо питатися в мене хто ти...

Ти приходиш безсоромно серед ночі
Серед білого ясного дня
І залишаєш на губах смак полину
А в душі збентеження...
І стискається нервовий комок в серці.
А я загалядаю в твої безсоромні очі
А там спокій і бажання.
Я біжувід тебе, заплутуюсь в істинах
Та твій погляд всеодно наздоганяє
І смак полину на губах
Одним дотиком розбиваю шкло
Простягаю тобі серце
А ти й далі серед білого дня і глупої ночі
дивишся на мене,
Цілуєш і залишаєш смак полину
На моїх покусаних губах...

От такі віяння від вивчення філософії Давньої Індії )))))

Подзвонила сама...не витримали нерви...сказав що дуже зайнятий був весь день на роботі, а зараз забіг додому перевдягтися і їде на корпоративну вечірку... але по голосу чути було що радий, запитав як екзамен і чи можу завтра ввечері зустрітись....якось відлягло від душі...спокійніше стало, ато весь день тільки про те і думала...тепер можні і філософію Карла Маркса почитати...УРА!

Нарешті прокинулась! Ні, не те щоби я встала о 12 годині, просто нарешті мозок почав працювати....Зараз треба змусити себе сісти і вчити історію філософії, а так лянь...хочеться піти кудись в кавярню, сісти з горнятком кави, почитати свіжу газету, або жіночий журнал))))Та ні, треба вчитися...А ще дістає чекати...От найбільше не люблю чекати, а особливо дзвінка...а я чекаю...а він не дзвонить...чекаю, чекаю, чекаю...думаю про те, а що як він не подзвонить??!! Мені ж моя гордість не дозволить подзвонити першій...а раптом забив на мене, або забув...от такі думки крутяться навколо мого бідного мозку...і яка може бути історія філософії???

Ну ось! нарешті я зареєструвалась, так-сяк налаштувалась і тепер тут. Сьогодні взагалі веселий день. Ото здала екзамен з загальної психології, 4. розстроїлась трохи, але загалом нічого, решта екзаменів мають бути кращими. Хочу на лижі, мене запрошували сьогодні поїхати, а я здавала екзамен і того не поїхала...(((сумно, але все що не робиться...я невиправна оптимістка!))))